ДБН В.1.2-6-2008 Основні вимоги до будівель і споруд Механічний опір та стійкість

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

ДБН В.1.2-6-2008
Система забезпечення надійності та безпеки будівельних
об'єктів
Основні вимоги до будівель і споруд
Механічний опір та стійкість

Чинні з 2008-10-01


1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1 Ці норми установлюють головні положення основної вимоги до виробів, будівель і споруд
щодо забезпечення механічної міцності і стійкості , визначеної у "Технічному регламенті будівельних
виробів, будівель і споруд" (далі – Технічний регламент), затвердженому Постановою Кабінету
Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764.
1.2 Положення цих норм використовуються при розробленні технічних завдань щодо регламентних
технічних умов і будівельних норм.
1.3 Ці норми є основою для оцінювання будівельних виробів у випадках:
– коли виробник не застосовує чинних нормативних документів або застосував їх лише частково;
– коли відсутні керівні документи, які можуть бути застосовані для розроблення технічного
свідоцтва.
1.4 Згідно з Технічним регламентом ці норми розроблені з урахуванням положень тлумачних
документів основних вимог до будівель і споруд Директиви Ради 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 р.
щодо зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно
будівельних виробів.


2 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
У цих нормах застосовані терміни та визначення згідно з ДСТУ-Н Б А.1.1-81:2008 "Система стандартизації
та нормування в будівництві. Основні вимоги до будівель і споруд. Настанова із застосування
термінів основних вимог до будівель і споруд згідно з тлумачними документами Директиви
Ради 89/106/ЄЕС".


3 РІВНІ ТА КЛАСИ ВИМОГ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
БУДІВЕЛЬНИХ ВИРОБІВ
3.1 Для забезпечення вільного обігу і використання будівельних виробів по всій території
України з урахуванням відмінностей у географічних чи кліматичних умовах та способах життя, що
можуть переважати на місцевому рівні, повинні застосовуватись рівні або класи основної вимоги та
експлуатаційних властивостей відповідних виробів.
3.2 Рівні технічних характеристик – це кількісне вираження характеру поведінки будівельного
виробу під впливом прикладеної дії або передбачених умов експлуатації.
3.3 Рівні технічних характеристик можуть бути пов'язані з виробом взагалі або з його конкретними
характеристиками чи їх комбінаціями і використовуватися з метою вибору будівельних
виробів для конкретно передбачуваного застосування та для встановлення мінімального рівня технічних
характеристик, нижче яких виріб за жодних обставин не може вважатись придатним для
використання або слугувати основою для встановлення класів технічних характеристик.
3.4 Класи технічних характеристик із відповідним діапазоном рівнів характеристик виробу стосовно
основної вимоги дають кількісне вираження характеру поведінки виробу під впливом прикладеної
дії або передбачених умов експлуатації.

3.5 Класи технічних характеристик можуть стосуватися будівельного виробу в цілому або його
конкретних характеристик чи їх комбінацій.
3.6 Розрізняють два типи класів технічних характеристик будівельних виробів: такі, що є засобами
для вираження необхідних рівнів будівельних об'єктів (регулятивні класи характеристик
будівельного виробу), і такі, що не є регулятивними (технічні класи характеристик будівельного
виробу).
3.7 У випадках, коли класифікація експлуатаційних властивостей будівельного виробу визна-
чається як засіб формування рівнів вимог до будівельних об'єктів, центральний орган виконавчої
влади, на який покладено функції технічного регулювання в галузях будівництва та промисловості
будівельних матеріалів, може доручити суб'єктам стандартизації запровадити відповідні вимоги до
будівельних об'єктів.
3.8 Не ідентифіковані класи (рівні) робочих характеристик будівельних виробів можуть визначатись
під час розроблення нормативних документів як засіб для уточнення їх (виробів) експлуатаційних
властивостей і передбаченого використання.
3.9 У разі відсутності жодних юридичних вимог у певній сфері при визначенні рівнів або класів
вимог до будівельних виробів необхідно запроваджувати клас під назвою "жодної експлуатаційної
властивості не визначено".

4 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВІРКИ ДОТРИМАННЯ ОСНОВНОЇ
ВИМОГИ "МЕХАНІЧНИЙ ОПІР ТА СТІЙКІСТЬ"
4.1 Класифікація навантажень та впливів
4.1.1 Навантаження та впливи, які беруться до уваги під час оцінювання відповідності основної
вимоги, розділяються на постійні, змінні (тривалі та короткочасні) й епізодичні.
4.1.2 До постійних належать: вага частин будівельних об'єктів; вага і тиск грунту (насипи, засипки)
та води; деформації, що виникли протягом будівництва; зусилля від попереднього напруження
тощо.
4.1.3 До змінних належать: навантаження на перекриття, покриття чи інші частини будівельних
об'єктів (за винятком вітру та снігу); навантаження, спричинене снігом і зледенінням; навантаження,
спричинені водою та ударами хвиль; температурні впливи; навантаження від матеріалів заповнення
бункерів та силосів; навантаження від транспортних засобів на мостах і тротуарах (дорожні покриття);
впливи, викликані роботою вантажопідіймальних кранів; динамічні впливи від механічного
устаткування; впливи, обумовлені зміною вологості, усадкою і повзучістю матеріалів; навантаження,
що виникають під час виконання будівельних робіт тощо.
4.1.4 До епізодичних належать: ударні навантаження; сейсмічні впливи; впливи від вибухів;
пожежні впливи; навантаження, обумовлені різким порушенням технологічного процесу; впливи,
обумовлені деформаціями основ, що супроводжуються докорінними змінами структури грунту або
осіданнями його через гірничі виробки чи наявність карстів тощо.
4.2 Перевірка дотримання вимоги щодо механічного опору та стійкості будівельних
об'єктів
4.2.1 Підтвердження основної вимоги щодо механічного опору та стійкості будівельних об'єктів
грунтується на концепції граничних станів із використанням відповідних моделей для розрахунку та,
у разі необхідності, випробувань, якими враховуються всі відповідні змінні.
4.2.2 Розрахункові моделі повинні бути досить точними, щоб передбачити роботу конструкції з
урахуванням мінімальної стандартної якості виконання робіт та надійності інформації, на якій
грунтується проект, і припущенні щодо технічного обслуговування.
4.2.3 Випробування використовуються у випадках, коли розрахункові методи не дають упевненості
у їх достовірності. Їх (випробування) проводять з дотриманням положень, визначених відповідними
нормативними документами на методи випробувань.
4.2.4 Для визначення під час випробувань впливу на будівельні об'єкти або їх елементи, наприклад,
сейсмічних, пожежних та інших діянь повинні проводитись спеціальні вимірювання.
4.2.5 Непропорційного за обсягами порівняно з першопричиною пошкодження будівельних
об'єктів у результаті будь-якої дії можна уникнути або обмежити його масштаби, обравши один
чи декілька з наведених нижче заходів:
– запобігання, усунення чи зменшення небезпек, на які можуть наражатись конструкції;
– вибір такої конструктивної схеми, яка є менш чутливою для визначених небезпек;
– забезпечення піддатливості конструктивних рішень для поглинання енергії.
4.3 Граничні стани з оцінки механічного опору та стійкості будівельних об'єктів
4.3.1 Граничними є стани, за яких експлуатаційні вимоги перестають задовольнятись елементами
будівельних об'єктів. Це може бути пов'язано з постійними обставинами, які мають місце протягом
терміну служби будівельного об'єкта, або з тимчасовими ситуаціями, які виникають під час виконання
будівельно-монтажних чи ремонтних робіт, використанням об'єктів не за призначенням або
у випадку аварій.
4.3.2 Загалом розрізняють граничні стани за втратою несучої здатності (граничні стани першої
групи) і граничні стани за придатністю до нормальної експлуатації (граничні стани другої групи).
4.3.3 Граничні стани першої групи – це стани, пов'язані з різними формами втрати, або стани,
наближені до втрати несучої здатності чи стійкості конструкцій (елементів) будівельних об'єктів.
4.3.4 Кінцеві граничні стани, які можуть розглядатись як граничні стани першої групи, вклю-
чають:
– втрату рівноваги конструкцією чи будь-якою її частиною, які розглядають як тверде тіло;
– втрату несучої здатності через надмірні деформації чи осідання грунту, перетворення в механізм
руйнування чи втрату стійкості конструкцій чи будь-яких їх частини, включаючи опорні
конструкції і фундаменти.
4.3.5 Граничні стани другої групи – це такі стани, поза якими більше не витримуються зазначені
критерії, пов'язані з експлуатацією чи функціями конструкцій (елементів) будівельних об'єктів.
4.3.6 Граничні стани, які можуть розглядатись як граничні стани другої групи, включають:
– деформації або прогини, які викликають занепокоєння, перешкоджають ефективному використанню
будівельних об'єктів чи призводять до неприйнятних пошкоджень оздоблення або несучих
конструкцій;
– вібрації, що викликають у людей відчуття дискомфорту, або спричиняють пошкодження будiвельних
об'єктів чи обмежують їх функціональну ефективність;
– утворення тріщин та надмірне їх розкриття.

5 РЕГЛАМЕНТНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ ДЛЯ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ
5.1 Загальні положення
5.1.1 Регламентні технічні умови – це нормативні документи, які відповідають вимогам чинного
законодавства та технічних регламентів і мають конкретизувати основні вимоги, визначити процедури
оцінки відповідності та, за необхідності, механізми ринкового нагляду для конкретної продукції.
5.1.2 Загалом розрізняють:
– нормативні документи, що стосуються проектування і спорудження будівельних об'єктів і їх
елементів, або окремих аспектів зазначеного проектування та спорудження (далі – нормативні документи
категорії А);
– технічні умови і нормативи для сертифікації, які стосуються вимог щодо експлуатаційних
характеристик і (або) інших властивостей, включаючи довговічність тих характеристик, що можуть
вплинути на дотримання необхідних вимог, методик випробування і критеріїв оцінки відповідності
будівельних виробів (далі – нормативні документи категорії В).
5.1.3 Відмінність між категоріями А і В нормативних документів відображує різні обов'язки
державних органів із стандартизації і сертифікації і не має на меті встановлення різної пріоритетності
відповідних документів щодо будівельних об'єктів.
5.1.4 Для забезпечення якості регламентних технічних умов з точки зору дотримання основної
вимоги на основі положень цих норм повинні опрацьовуватись спеціальні умови, які повинні вноситись
до тексту технічного завдання щодо підготовки відповідних нормативних документів.
5.1.5 Положення нормативних документів категорій А і В повинні бути узгоджені між собою.
5.1.6 У нормативних документах категорії В має бути визначене передбачене використання
будівельних виробів.
5.2 Положення, що стосуються будівельних об'єктів або їх елементів
5.2.1 Дотримання основної вимоги "механічний опір та стійкість" стосовно будівельних об'єктів
перевіряється на основі методів:
– які відповідають положенням розділу 4 цих норм з урахуванням відповідних граничних станів;
– які враховують у положеннях про граничні стани з придатності до нормальної експлуатації
сформульовані власником будівельного об'єкта спеціальні чи додаткові вимоги щодо експлуатаційної
надійності залежно від функції об'єкта.
5.2.2 Діапазони навантажень та впливів різних факторів, які необхідно враховувати під час
проектування, спорудження та експлуатації будівельних об'єктів, наведені у нормах і правилах національного
рівня. У них також наведені репрезентативні величини впливу різних факторів, визначені
види навантажень та впливів, їх величини чи класи, які треба брати до уваги для будівельних об'єктів
конкретного типу.
5.2.3 З урахуванням того, що під час проектування береться до уваги можливість руйнування
будівельних об'єктів через втомленість (розрахунки на витривалість), нормативні документи категорії
А повинні враховувати різні терміни служби та правила щодо амортизації.
5.2.4 Нормативні документи категорій А і В можуть грунтуватись на форматі коефіцієнта надійності
з використанням величин навантажень та впливів і характеристик властивостей матеріалів. У
цьому випадку береться до уваги той факт, що рівні безпеки та експлуатаційної надійності залежать
від системи забезпечення якості. Бажані рівні безпеки та експлуатаційної надійності встановлюються
з використанням імовірнісних методів забезпечення надійності.
5.2.5 Нормативні документи категорії В можуть містити спрощені правила проектування, які
грунтуються на таких концепціях граничного стану: перевірка обчисленнями; перевірка без обчислень.
5.2.6 Перевірка обчисленнями виконується:
– на підставі спрощених розрахунків граничних станів за втратою несучої здатності та з придатності
до нормальної експлуатації;
– тільки на підставі спрощених розрахунків граничних станів з придатності до нормальної
експлуатації, коли явно немає сенсу розглядати граничні стани щодо втрати несучої здатності.
5.2.7 Перевірка без обчислень виконується на підставі: визначення певних нормативних документів;
практичного досвіду визначенням певних специфічних умов для простих будівельних
об'єктів.
5.3 Положення, що стосуються будівельних виробів
5.3.1 З метою підготовки технічних завдань щодо опрацювання нормативних документів категорії
В у додатку наведено перелік будівельних виробів, що входять до складу груп, які можуть бути
запропоновані на ринку і які суттєво впливають на здатність будівельних об'єктів або їх окремих
елементів відповідати основній вимозі. Наведений перелік не є вичерпним.
5.3.2 Для кожного виробу чи групи виробів у переліку наведені характеристики, які є істотними
для дотримання основної вимоги і які необхідно брати до уваги при підготовці технічних завдань на
нормативні документи категорії В. Ця інформація також є корисною в частині характеристик, які
необхідно врахувати в технічних завданнях на вироби, що не внесені до переліку.
5.3.3 Для характеристик, наведених у додатку, застосовується таке:
– у випадках, коли визначені допуски на розміри, їх слід брати до уваги в технічних вимогах до
проекту в цілому або як вимоги до виконання;
– у випадках, коли це необхідно (наприклад, для пластмас), повинен зазначатись температурний
діапазон, для якого дійсні визначені характеристики;
– навіть у тих випадках, у яких це не обумовлено, можна зазначити усталений термін служби і
періодичність випробувань;
– під довговічністю значень характеристик приймається та межа, до якої числові значення
характеристик зберігаються протягом терміну служби за умови їх природної зміни без урахування
результатів дії агресивних зовнішніх впливів;
– ці норми застосовуються до тих виробів, експлуатаційні властивості яких впливають на конструктивну
цілісність будівельних об'єктів як в цілому, так і їх окремих елементів.
5.3.4 У нормативних документах категорії В характеристики виробів повинні, наскільки це
можливо, описуватись у термінах експлуатаційних властивостей. Методи розрахунку, вимірювань та
випробувань (там, де це можливо) повинні наводитись у нормативних документах разом із критеріями
відповідності текстуально або у формі посилань.
5.3.5 Експлуатаційні характеристики будівельних виробів слід виражати так, щоб вони були
сумісними з базовими вимогами за нормативними документами категорії А.
5.3.6 Перевірка відповідності (сертифікація) будівельних виробів означає дотримання положень
і методик, які мають на меті гарантувати, що будівельний виріб має з прийнятою імовірністю такі
експлуатаційні характеристики, які визначені відповідними регламентними технічними умовами.
5.3.7 У текст технічного завдання на розроблення нормативних документів категорії В мають
бути включені вказівки щодо процедури підтвердження відповідності (сертифікації) будівельного
виробу.

6 ТЕРМІН СЛУЖБИ, ДОВГОВІЧНІСТЬ
6.1 Держава, коли це необхідно, повинна вжити заходів для того, щоб визначити, який термін
служби можна вважати обгрунтованим для кожного типу будівельних об'єктів або для деяких з них,
чи їх елементів у зв'язку з дотриманням основної вимоги.
6.2 У випадках, коли у зв'язку з дотриманням основної вимоги довговічність будівельних об'єктів
пов'язана з характеристиками виробів, технічне завдання щодо підготовки нормативних документів
для підтвердження відповідності таких виробів повинно включати аспекти довговічності.
6.3 При передбачуваному використанні нормативні документи категорії В повинні містити вимоги
щодо довговічності будівельних виробів і методи її оцінювання.
6.4 Вимоги стосовно довговічності будівельних виробів не можна інтерпретувати як гарантії
виробника. Їх слід розцінювати як допоміжний засіб для вибору будівельного виробу відповідно до
економічно обгрунтованого терміну служби будівельних об'єктів.
6.5 Придатність будівельних виробів для довготривалої експлуатації за нормальних умов не
означає автоматично їх довговічність в умовах, пов'язаних з пожежею. І навпаки, вогнестійкість
виробів не є показником їх довговічності за нормальних умов експлуатації.
6.6 Методами оцінки терміну служби є, наприклад:
– випробування, які враховують способи миття і чищення;
– довгострокові і короткострокові випробування на атмосферостійкість;
– механічні випробування статичними, динамічними та ударними навантаженнями;
– випробування на корозійну стійкість.