ДБН В.1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
БЕЗПЕКА ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ДБН В.1.2-9-2008

Чинні з 2008-10-01


1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1 Ці норми установлюють головні положення основної вимоги до виробів, будівель і споруд
щодо забезпечення безпеки експлуатації, визначеної у "Технічному регламенті будівельних виробів,
будівель і споруд" (далі – Технічний регламент), затвердженому Постановою Кабінету Міністрів
України від 20 грудня 2006 р. № 1764.
1.2 Положення цих норм використовуються при створенні технічних завдань на розробку регламентних
технічних умов і будівельних норм.
1.3 Ці норми є основою для оцінювання будівельних виробів у випадках:
– коли виробник не застосовує існуючих нормативних документів або застосував їх лише частково;
– коли відсутні керівні документи, які можуть бути застосовані для розроблення технічного
свідоцтва.
1.4 Згідно з Технічним регламентом ці норми розроблені з урахуванням положень тлумачних
документів основних вимог до будівель і споруд Директиви Ради 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 р.
щодо зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно
будівельних виробів.

2 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
У цих нормах застосовані терміни та визначення згідно з ДСТУ-Н Б А.1.1-81:2008 "Система стандартизації
та нормування в будівництві. Основні вимоги до будівель і споруд. Настанова із застосування
термінів основних вимог до будівель і споруд згідно з тлумачними документами Директиви
Ради 89/106/ЄЕС".

3 РІВНІ ТА КЛАСИ ВИМОГ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
БУДІВЕЛЬНИХ ВИРОБІВ
3.1 Для забезпечення вільного обігу і вільного використання будівельних виробів по всій території
України з урахуванням відмінностей у географічних чи кліматичних умовах та способах життя,
що можуть переважати на місцевому рівні, повинні застосовуватись рівні або класи основної вимоги
та експлуатаційних властивостей будівельних виробів.
3.2 Робота будівельного виробу, обумовлена впливом прикладеної дії або викликана передбаченими
умовами експлуатації, виражається рівнем технічних характеристик.
3.3 Рівні технічних характеристик пов'язані з виробом взагалі або з його конкретними характеристиками
чи їх комбінаціями і використовуються з метою визначення будівельного виробу для
конкретно передбачуваного застосування та для встановлення мінімального рівня технічних характеристик,
нижче яких виріб за жодних обставин не може вважатись придатним для використання,
або слугувати основою для встановлення класів технічних характеристик.
3.4 Класи технічних характеристик, виражені діапазоном рівнів характеристик виробу відповідно
до основних вимог, дають кількісне представлення характеру роботи виробу на вплив прикладеної
дії або викликаної передбаченими умовами експлуатації.
3.5 Класи технічних характеристик стосуються будівельного виробу в цілому або його конкретних
характеристик чи їх комбінацій.
3.6 Розрізняють два типи класів технічних характеристик будівельних виробів: такі, що є засобами
для вираження необхідних рівнів будівельних об'єктів (регулятивні класи характеристик будівельного
виробу) і такі, що не є нерегулятивними (технічні класи характеристик будівельного
виробу).
У випадках, коли класифікація експлуатаційних властивостей будівельного виробу визначається
як засіб формування рівнів вимог до будівельних об'єктів, центральний орган виконавчої влади,
на який покладено функції технічного регулювання в галузях будівництва та промисловості будiвельних
матеріалів, може доручити суб'єктам стандартизації запровадити відповідні вимоги до будiвельних
об'єктів.
3.7 Не ідентифіковані класи (рівні) робочих характеристик будівельних виробів можуть визначатися
під час розроблення нормативних документів як засіб для уточнення експлуатаційних
властивостей виробів і передбаченого їх використання.
3.8 У разі відсутності жодних юридичних вимог у певній сфері при визначенні рівнів або класів
вимог до будівельних виробів необхідно запроваджувати клас під назвою "жодної експлуатаційної
властивості не визначено".

4 ОСНОВНА ВИМОГА "БЕЗПЕКА ЕКСПЛУАТАЦІЇ"
4.1 Вимога щодо експлуатаційної безпеки визначає аспекти будівельних об'єктів, які пов'язані з
ризиком тілесних пошкоджень, що виникають у людей на будівельному об'єкті чи поряд з ним, з
будь-якої причини.
4.2 Неприпустимість ризиків тілесних пошкоджень означає, що:
– будівельні об'єкти (включаючи їх обладнання та спорядження) викликають ризики нещасних
випадків, які фактично та економічно неможливо усунути;
– дані будівельні норми не мають на меті вичерпно перелічити всі ризики, які можуть виникнути
у користувача будівельного об'єкта;
– прийнятність ризику оцінено серйозністю нещасного випадку, ймовірність його виникнення та
можливість вжиття технічно і економічно доцільних профілактичних заходів.
4.3 Оцінка ризиків грунтується на нормальній чи очікуваній експлуатації будівельних об'єктів,
що передбачає користування будівельними об'єктами людьми похилого віку, інвалідами та дітьми,
які несвідомо чи з наміром можуть бути ризикуючими користувачами.
4.4 Основна вимога "безпека експлуатації" стосується трьох груп ризиків:
– ковзання, падіння, удари;
– опіки, електроудари, вибух;
– нещасні випадки як наслідок руху транспортного засобу.
4.5 Перша група ризиків стосується перешкод через:
– ковзання і удари, обумовлені, наприклад, падінням, спотиканням чи ковзанням користувачів
будівельних об'єктів;
– прямі удари чи контакти, спричинені падінням елементів будівельних об'єктів на користувачів;
– тілесні пошкодження як наслідки контакту чи маніпуляції з елементами рухомих частин будiвельних
об'єктів (затиснення, трощення, різання тощо).
4.6 Друга група ризиків пов'язана з наявністю спеціального устаткування чи обладнання будiвельних
об'єктів, контактів з ними або використанням і стосується:
– електроударів, опіків і вибухів від електричного обладнання та устаткування;
– опіків і вибухів від термічного обладнання та устаткування;
– опіків та ошпарень від водного обладнання.
4.7 До третьої групи ризиків відносяться поранення людей у транспортних засобах або пішоходів
на узбіччі доріг (пристрої пасивної безпеки, дорожне обладнання).
4.8 Третя група ризиків не стосується чинників, пов'язаних з безпекою транспортного засобу,
правилами дорожнього руху тощо.

5 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВІРКИ ДОТРИМАННЯ ОСНОВНОЇ
ВИМОГИ "БЕЗПЕКА ЕКСПЛУАТАЦІЇ"
5.1 Загальні положення
5.1.1 Принципи щодо підтвердження основної вимоги "безпека експлуатації" мають бути підпорядковані
положенням цієї основної вимоги.
5.1.2 Основної вимоги щодо безпеки експлуатації дотримуються протягом економічно обгрунтованого
терміну експлуатації будівельного об'єкта.
5.1.3 Відповідність основній вимозі забезпечується взаємопов'язаними заходами, які стосуються:
– планування, проектування та будівництва будівельних об'єктів і їх технічного обслуговування у
відповідності з порядком, передбаченим нормативними документами категорії А (організаційнометодичні
норми, правила і стандарти);
– використання будівельних виробів із властивостями і характеристиками, що відповідають
вимогам нормативних документів категорії В (технічні умови).
5.1.4 Питання щодо необхідності вжиття заходів із нагляду за плануванням, проектуванням і
будівництвом об'єктів, а також стосовно кваліфікації виконавців вирішуються центральними органами
виконавчої влади, на які покладені функції технічного регулювання.
5.1.5 У випадках, коли такий нагляд має пряме відношення до характеристик виробів, повинні
бути сформульовані відповідні положення доручень на розроблення нормативних документів категорії
В стосовно зазначених виробів.

5.2 Діяння
У цих нормах під терміном "діяння" слід розуміти:
– падіння користувачів будівельного об'єкта після ковзання, спотикання чи зачеплення та через
зміни у рівні;
– поранення чи смерть користувачів через контакти з будівельним об'єктом або його частинами;
– опіки користувачів через контакти з частинами будівельного об'єкта чи обладнання;
– електричні удари та електрошоки користувачів будівельного об'єкта через удари блискавки або
напругу систем електроживлення;
– вибухи ліній постачання палива, теплогенераторів, устаткування під тиском;
– нещасні випадки через рух транспортного засобу.
5.3 Перевірка дотримання вимоги щодо безпеки експлуатації
5.3.1 З а г а л ь н і п о л о ж е н н я
5.3.1.1 Визначення суттєвих характеристик виробів, пов'язаних з основною вимогою щодо експлуатаційної
безпеки, аналіз різних ризиків супроводжується описом вимог до будівельних об'єктів.
5.3.1.2 Загальні засади, викладені у нормах, стосуються як будівельних об'єктів, так і будівельних
виробів, а також підготовки доручень на розроблення нормативних документів.
5.3.1.3 Для кожного з ризиків складені таблиці аналізу, які включають причини ризику, робочі
характеристики будівельних об'єктів, необхідні групи будівельних виробів та їх характеристики. Ці
таблиці наведені у додатках А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И.
5.3.2 П а д і н н я
5.3.2.1 Ризик падіння охоплює пошкодження типу розтягів (деформацій) без удару. Падіння може
також привести до поранень як наслідок контакту з елементами споруди (5.3.3).
5.3.2.2 Ризик падіння підрозділяється на:
– падіння після ковзання;
– падіння після спотикання чи зачеплення;
– падіння через зміни у рівні.
5.3.2.3 Ризик падіння після ковзання пов'язаний із координацією руху пішоходів, типом взуття,
станом підлоги чи тротуару (дороги) через слизькість.
5.3.2.4 Ризик падіння після спотикання чи зачеплення стосується поранення чи смерті, які
можуть статись через погану видимість чи перепади рівнів поверхні підлоги, включаючи незначні
зміни рівня, слизькість та інші неочікувані перешкоди.
5.3.2.5 Ризик падіння через зміни у рівні пов'язаний із можливістю серйозних пошкоджень через
відсутність відповідних огорож та наявність невідповідних сходів, трапів або пандусів.
5.3.2.6 Одним із факторів запобігання ризикам падіння є належне проектування будівельних
об'єктів та виконання будівельних робіт.
5.3.2.6.1 Для запобігання падінню після ковзання будівельні вироби, що застосовуються для
відповідних елементів будівельних об'єктів (підлоги, тротуари, дороги), повинні мати обмеження
щодо слизькості, яка залежить від характеристики поверхонь виробів, а також наявності на них води
чи жиру.
5.3.2.6.2 Для запобігання падінню після спотикання необхідно забезпечити гладкі поверхні підлоги
в місцях пересування користувачів об'єктів без раптових малих змін у рівні, змін у слизькості та
низьких перепонах.
5.3.2.6.3 Для запобігання падінню через спотикання або зачеплення в умовах слабкої видимості
вимагається мінімальне стандартне освітлення, щоб люди могли рухатись безпечно в приміщеннях
будівельного об'єкта, в тому числі бігти у разі небезпеки. Крім того, мають бути запасні виходи з
адекватним освітленням, здатним до функціонування навіть у разі відмови електроживлення.
5.3.2.6.4 Запобігання падінню внаслідок змін у рівні досягається виконанням відповідних вимог
щодо геометрії засобів вертикального перемішення в будівельних об'єктах.
5.3.2.6.5 Вимоги щодо похилу, розміру кроку, ширини сходів, огорож та площадок визначаються
типом будівельних об'єктів, а похил пандусів – виходячи з безпеки та зручності для інвалідів.
5.3.2.6.6 Для запобігання падінню при раптових суттєвих змінах в рівні підлоги чи тротуару
наявні отвори в них мають бути закриті сітками чи гратами. Висота поручнів, балюстрад, парапетів та
інших подібних захисних пристосувань визначається відповідно до глибини можливого падіння.
Має бути встановлений також мінімальний рівень опору горизонтальному поштовху.
5.3.2.7 Важливим фактором запобігання ризикам падіння є відповідні суттєві характеристики
будівельних виробів.
5.3.2.7.1 При формуванні поверхонь підлоги чи тротуару облицюванням з готових будівельних
виробів слід враховувати поверхневий візерунок.
5.3.2.7.2 Слизькість поверхонь будівельних виробів може бути визначена випробуваннями згідно
зі стандартизованими методами або обчисленнями з урахуванням різних параметрів:
– для підлог або інших поверхонь: босим або взутим;
– для стану поверхні (суха, волога, обмерзла, змащена, полірована).
5.3.2.7.3 Доречним є визначення класів із слизькості. При цьому слід ураховувати те, що вимоги
до слизькості існують тільки для деяких специфічних застосувань.
5.3.2.7.4 Запобігання падінню після спотикання чи зачеплення досягається установленням пристроїв
для забезпечення необхідного освітлення (світильники, аварійні пристрої). Їх характеристики
(світлова потужність, ємність тощо) визначаються нормативними документами на відповідну продукцію.
5.3.2.7.5 Запобігання падінню через зміни в рівні досягається за рахунок похилу, розміру проступу,
висоти сходів тощо.
5.3.2.7.6 Для запобігання падінню через раптові зниження рі
– для виробів, які викликають ризики нещасних випадків, – механічний опір та стійкість.
5.3.3.6 Вимога, яка є загальною для всіх будівельних виробів і має бути відображена у нормативних
документах, пов'язана з виключенням ризику порізів від гострих крайок доступних виробів та
зменшення ризиків контактів з потенційно небезпечними частинами виробів.
5.3.4 О п і к и
5.3.4.1 Ризик опіків може бути наслідком:
– контакту з гарячими частинами будівельного об'єкта чи обладнання;
– контакту через розпилення гарячих рідин або занурення в них;
– впливу випромінюючих джерел.
5.3.4.2 Відповідно до 5.3.4.1 ризик опіків стосується термічного потоку, який одержано користувачем
будівельного об'єкта. Ступінь одержаного опіку залежить від температури об'єктів чи середовища.
5.3.4.3 Вимогами безпеки щодо ризиків опіку є температурний критерій (поверхнева температура,
температура рідин, температура випромінювання) і ступінь доступності небезпечних частин
елементів будівельних об'єктів.
5.3.4.4 Пов'язані з ризиком опіків робочі характеристики будівельних об'єктів стосуються головним
чином обладнання для обігрівання приміщень, зберігання та розподілення гарячої води та
інших рідин. Беруться до уваги і деякі частини освітлювального обладнання, механічного чи електричного
устаткування, які в нормальному чи аварійному режимах могли б спричинити опіки
користувачам.
5.3.4.5 Засоби для зменшення ризику повинні обмежити можливість контакту з устаткуванням,
знизити температуру будівельних конструкцій та температуру відповідних рідин.
5.3.4.6 У деяких випадках експлуатація будівельних об'єктів та обладнання не дозволяє зменшити
ризики опіків. У цих випадках попередження ризику залежатиме від навчання користувачів.
5.3.4.7 Відповідно до 5.3.4.5 та 5.3.4.6 може бути введена диференціація "активних" і "неактивних"
частин деякого обладнання.
5.3.4.8 Для поверхневої температури має бути встановлений обмежений перелік температурних
класів відповідно до різних рівнів захисту.
5.3.4.9 З огляду на ризики опіків у нормативних документах категорії А мають бути поставлені
вимоги до будівельних виробів:
– характеристика обладнання, що використовується;
– технічна характеристика виробу чи відповідного обладнання;
– наявність специфічних запобіжних пристроїв.
5.3.4.10 Нормативні документи категорії В стосовно вимог до обладнання для виробництва,
розподілення та повернення тепла, видалення диму та газів, для приладів з контролю, регулювання
чи обмеження температури повинні виходити з наступного.
5.3.4.10.1 Для апаратури, обладнання та систем для виробництва, розподілу та видилення тепла
необхідне:
– визначення та термінологія, пов'язані з апаратурою і обладнанням для обігрівання та виробництва
гарячої води;
– формулювання характеристик для виготовлення цих виробів;
– вимірювання температурних рівнів, які можуть бути досягнуті в нормальному чи очікуваному
функціонуванні активних та неактивних доступних частин;
– непроникність відповідних частин і з'єднань;
– випробування чи методи вимірювання для перевірки або визначення цих характеристик.
5.3.4.10.2 Газове обладнання в цій категорії повинно бути характеризоване згідно з 5.3.4.10.1.
5.3.4.10.3 У нормативних документах категорії В на пристрої контролю та керування (термостати,
пристрої регулювання потоку, контролю температури, зменшення тиску, відключення електроживлення
тощо), необхідна гармонізація щодо:
– узгодженості термінів та їх визначень;
– формулювання характеристик точності (гістерезис), чутливості, температурної незмінності;
– методів випробування та визначення цих характеристик;
– підготовки, за необхідності, виконавчих класів для виробів (наприклад, щоб диференціювати
відмовностійкі пристрої від інших).
5.3.4.10.4 Для випромінюючих нагрівачів та теплових генераторів необхідна гармонізація для
визначення методів випробувань та/чи методів обчислення теплових ефектів на різній відстані від
апарата.
5.3.4.10.5 Більшість виробів, що пов'язані з виробництвом, розподілом та виділенням тепла,
охоплено нормативними документами відповідних галузей. У цих випадках гармонізація має проходити
в межах структури цих нормативних документів з урахуванням вимог цих норм.
5.3.5 Е л е к т р и ч н и й у д а р т а е л е к т р о ш о к
5.3.5.1 Ризик електричного удару та електрошоку може бути наслідком:
– удару блискавки у будівельний об'єкт або у його користувачів;
– напруги систем електроживлення на частинах будівельного об'єкта, з якими можливий контакт
його користувачів.
5.3.5.2 На ризик удару блискавки у будівельний об'єкт може впливати розташування і висота
будівельного об'єкта стосовно оточення.
5.3.5.3 Ризик того, що напруга системи електроживлення досягає частини будівельного об'єкта, з
яким може контактувати користувач, залежить від власне проекту системи, рівня напруги та обставин
експлуатації (наприклад наявність вологи). Для систем електропостачання з більш високою
напругою ризик виникає також і на деякій відстані від частин системи під напругою.
5.3.5.4 Одним із факторів запобігання ризику електричного удару є належне проектування будiвельних
об'єктів та виконання будівельних робіт.
5.3.5.4.1 Для запобігання ризику електричного удару блискавки будівельний об'єкт має бути
забезпечений блискавкозахисною системою, яка повинна містити пристрої перехвату, провідники
розряду та заземлення.
5.3.5.4.2 Запобігання ризику електричного удару та електрошоку від напруги систем електроживлення
із напругою, більшою ніж визначений рівень, досягається відсутністю контакту користувачів
з системою або забезпеченням перебування їх на певній відстані від частин системи.
5.3.5.4.3 Запобігання ризику електричного удару та електрошоку через наявність електричної
напруги на частинах будівельного об'єкта досягається заходами щодо захисту від попадання під
напругу його частин (включаючи систему електроживлення) за специфічних обставин (наприклад,
під час дощу).
5.3.5.4.4 Запобігання ризику електричного удару та електрошоку від систем електроживлення
сигнального обладнання для дорожнього руху та вуличних ліхтарів досягається заходами щодо
відсутності контактту між користувачами доріг та частинами будівельних об'єктів, які є під напругою,
або можуть потрапити під напругу (наприклад, через транспортні засоби).
5.3.5.5 Наступним фактором запобігання ризикам електричного удару та електрошоку є певні
характеристики будівельних виробів.
5.3.5.5.1 Вироби для елементів блискавкозахисних систем виготовляються за різними нормативними
документами категорії В. Необхідна гармонізація цих нормативних документів.
5.3.5.5.2 Вимоги до високо- та низьковольтних систем електроживлення повинні враховувати
вимоги цих норм.
5.3.5.5.3 Для мінімізації ризиків електричних ударів від світлофору, сигналів переходу, змінних
табло для повідомлень, датчиків руху, контрольного обладнання, обладнання лінії електропередачі
та джерел енергії для дорожнього обладнання мають бути узгоджені рівні ізоляції та автоматичні
запобіжники; безпечні рівні напруги.
5.3.6 В и б у х и
5.3.6.1 У цих нормах термін "вибух" означає ризики явищ як власне вибухів, які є наслідком
швидкої термічної чи хімічної реакції, так і розривів, які є викидом системи, що містить газ під
тиском.
5.3.6.2 Ризик вибухів має розглядатись з двох точок зору. З одного боку ризиком для користува-
чів можуть служити комунальні будівельні об'єкти (лінії постачання палива, теплогенератори, обiгрівачі
та зберігаючі тепло засоби, устаткування під тиском). З іншого боку ризик вибуху може бути
викликаний користувачами будівельних об'єктів через необережне поводження з вибухонебезпеч-
ними матеріалами.
5.3.6.3 Вимоги для зменшення ризику вибуху для користувачів у першому випадку стосуються
експлуатаційної безпеки комунальних підприємств чи об'єктів і пов'язані з їх проектуванням та
виконанням будівельних робіт.
5.3.6.3.1 У залежності від типу засобів обслуговування та тисків і температур будівельні матеріали,
обладнання, засоби розподілення мають відповідати матеріалам (енергоносіям), які будуть
зберігатися та транспортуватися.
5.3.6.3.2 Знімні частини для з'єднань труб та інші з'єднання повинні гарантувати щільність у всіх
робочих режимах.
Трубопроводи для вогненебезпечних матеріалів та матеріалів вибухового характеру мають бути
обладнані перериваючим пристроєм чи вимикачем на безпечній відстані від місця вводу.
5.3.6.3.4 Для запобігання вибуху під дією надмірного тиску чи температури мають бути передбачені
засоби обслуговування, які обмежують чи зменшують тиски та температуру, або переривають,
виключають чи автоматично зупиняють відповідні засоби обслуговування чи лінії постачання.
5.3.6.3.5 Якщо використання ліній постачання веде до ризику вибуху, засоби обслуговування
необхідно розмістити та обладнати так, щоб захистити навколишнє середовище відповідно до вимог
нормативних документів категорії А. Власне засоби обслуговування мають відповідати вимогам
щодо мінімізації ризику для користувачів та інших осіб настільки, наскільки це можливо.
5.3.6.3.6 У разі неможливості запобігання розвитку небезпечної та вибухової атмосфери через
витік газів, парів, туману чи горючого пилу через місцеві чи експлуатаційні умови слід передбачити
заходи безпеки.
5.3.6.3.7 Одним із заходів безпеки може бути використання матеріалів, які не сприяють накопиченню
статичної електрики.
5.3.6.4 Другим аспектом експлуатаційної безпеки будівельних об'єктів є застосування будiвельних
виробів, які задовольняють вимоги вибухобезпеки.
5.3.6.4.1 Вимоги до окремих будівельних виробів (труби, баки, котли, контейнери, засоби керування,
вимикачі тощо) стосовно їх вибухової безпеки мають відповідати вимогам до будівельних
об'єктів (стискальна сила, температурний опір, щільність, опір зовнішнім впливам тощо).
5.3.6.4.2 При формулюванні вимог стосовно вибухової безпеки окремих будівельних виробів
необхідно брати до уваги нормативні документи щодо:
– посудин, що знаходяться під тиском (труби, котли тощо);
– електричного обладнання для експлуатації у потенційно вибуховому середовищі;
– електричного обладнання для експлуатації у потенційно вибуховій атмосфері із застосуванням
деяких типів захисту;
– електричного обладнання для експлуатації у потенційно вибухових середовищах у шахтах з
наявністю рудникового газу;
– устаткування, що працює на газовому паливі.

5.3.7 Н е щ а с н і в и п а д к и ч е р е з р у х т р а н с п о р т н о г о з а с о б у
5.3.7.1 Ризик нещасних випадків через рух транспортного засобу є результатом експлуатації
будівельних об'єктів людьми, що керують транспортними засобами.
5.3.7.2 Ризик нещасних випадків залежить від стану поверхні для руху, характеристик транспортного
засобу, навичок водія, ефективності знаків та маркування, придатності захисних огорож та
іншого обладнання.
5.3.7.3 Дані норми беруть до уваги тільки питання, пов'язані з характеристиками будівельних
об'єктів та виробів стосовно ризику нещасних випадків через рух транспортного засобу.
5.3.7.4 Транспортні засоби можуть:
– з'їхати до кювету через незахищені боки узбіччя дороги чи впасти з мосту та ін.;
– зіштовхнутися з дорожнім обладнанням, бар'єрами чи перешкодами поруч з дорогами;
– зіштовхнутися з засобами транспорту, що рухаються з іншого боку розподільної межі;
– перекинутися або втратити стійкість з ризиком поранення людей.
5.3.7.5 Робочі характеристики будівельних об'єктів, що стосуються нещасних випадків через рух
транспортного засобу
5.3.7.5.1 Робочі характеристики будівельних об'єктів включають обмеження слизькості поверхні
для руху, забезпечення зручного розташування, видимості і чіткості знаків для дорожньої безпеки,
маркувань та іншого дорожнього обладнання для різних умов, включаючи різноманітну погоду.
5.3.7.5.2 Для попередження ударів транспортних засобів безпеку має забезпечити дорожнє обладнання
(пасивна безпека).
5.3.7.5.3 З урахуванням конкретних дорожніх ситуацій, що пов'язані зі швидкістю руху, характером
і узбіччям доріг, типом ризиків (несучі елементи конструкції, дерева, стовпи, стіни, будинки
тощо) можуть установлюватись різні пристрої безпеки.
5.3.7.6 Робочі характеристики будівельних виробів, що стосуються нещасних випадків через рух
транспортного засобу
5.3.7.6.1 Слизькість поверхні для руху залежить від використаних матеріалів і технології їх
застосування (складові, процедури укладання, фарби, пластикові композиції, обв'язувальні смуги,
головки дорожніх гвіздків) для розмічання доріг.
5.3.7.6.2 Вироби, вбудовані у дорожні поверхні (впускні елементи водостоків, люки) повинні
задовольняти вимоги щодо опору буксуванню.
5.3.7.6.3 Опір буксуванню для виробів повинен характеризуватись класами, а процес та умови
його вимірювання слід гармонізувати з аналогічними процесами щодо ефекту полірованого
каменю.
5.3.7.6.4 Технічні умови щодо дорожніх знаків, включаючи розміри (х/у координати), колір,
яскравість, відбиття, чіткість літер, мають бути гармонізовані.
5.3.7.6.5 Гармонізація технічних умов для виробів, які застосовуються для розмічання доріг,
повинна засновуватись на аспектах опору буксуванню, денної та нічної видимості, зворотного відбиття
та кольору. У зв'язку з цим повинні бути гармонізовані умови чи міра освітлення та його
тривалість.
5.3.7.6.6 Гармонізація має враховувати зношення, погодні умови та контрастні ситуації і забезпечувати
необхідний діапазон рівнів чи класів для різних регіонів України.
5.3.7.6.7 Постійне дорожнє обладнання (стовпи, освітлювальні колони, щогли, стояки, стовпчики
розмічування) має бути випробуване ударним навантаженням.
5.3.7.6.8 Параметри для випробувань (маса транспортного засобу, швидкість руху, характеристика
удару, пов'язана з точкою та кутом контакту, індексом значущості прискорення тощо) мають
бути гармонізовані щодо визначення, способів вимірювання або обчислення.
5.3.7.6.9 Системи захисту, які зменшують ризик падіння з мосту чи схилу та ризик удару в
перешкоду чи в інший транспортний засіб, включають: запобіжні огорожі та бар'єри зі сталі, бетону
чи пластика; аварійні подушки безпеки; парапети.
5.3.7.6.10 Системи захисту від падіння з мосту повинні випробовуватись на дію ударних навантажень.
Щодо ударної безпеки, то вона повинна визначатись з урахуванням: маси транспортного
засобу; швидкості руху (удару) транспортного засобу; кута між транспортним засобом та допоміжним
пристроєм; динамічної деформації запобіжного пристрою; індекса безпечного прискорення або
подібних індексів; межі поздовжнього сковзання; межі рикошету.

6 РЕГЛАМЕНТНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ ДЛЯ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ
6.1 Загальні положення
6.1.1 Регламентні технічні умови – це нормативні документи, які відповідають вимогам чинного
законодавства та технічних регламентів і мають конкретизувати основні вимоги та визначати процедури
оцінки відповідності і, за необхідності, механізм ринкового нагляду для конкретної продукції.
6.1.2 Загалом розрізняють:
– нормативні документи, що стосуються проектування і спорудження будівельних об'єктів і їх
елементів, або окремих аспектів зазначеного проектування та спорудження (далі – нормативні документи
категорії А);
– технічні умови і нормативи для сертифікації, які стосуються вимог щодо експлуатаційних
характеристик і (або) інших властивостей, включаючи довговічність тих характеристик, що можуть
вплинути на дотримання необхідних вимог, методик випробування і критеріїв оцінки відповідності
виробів (далі – нормативні документи категорії В).
6.1.3 Відмінність між категоріями А і В нормативних документів відображає різні обов'язки
державних органів із стандартизації і сертифікації і не має на меті встановлення різної пріоритетності
відповідних документів щодо будівельних об'єктів.
6.1.4 Для забезпечення якості регламентних технічних умов з позицій виконання основної
вимоги на основі положень цих будівельних норм повинні опрацьовуватись спеціальні умови, які
мають бути внесені до тексту доручення на підготовку відповідних нормативних документів.
6.1.5 Положення нормативних документів категорій А і В мають бути узгоджені між собою.
6.1.6 У нормативних документах категорії В має бути визначене передбачене використання
будівельних виробів.
6.2 Експлуатаційні характеристики та оцінювання відповідності
6.2.1 У нормативних документах категорії В характеристики виробів повинні, наскільки це
можливо, відображатись у термінах експлуатаційних (технічних) властивостей.
6.2.2 Формулювання виконання виробу має бути виражене у такий спосіб, щоб його експлуатаційні
властивості були сумісними з принципами перевірки відповідності базовим значенням
основної вимоги за нормативними документами категорії А з урахуванням їх чинності.
6.2.3 Оцінювання відповідності (сертифікація) будівельних виробів означає дотримання положень
і методик, які мають на меті гарантувати, що будівельний виріб із прийнятою ймовірністю
має такі експлуатаційні характеристики, які визначені відповідними регламентними технічними
умовами.
6.2.4 У текст доручення на розроблення нормативних документів категорії В мають бути вклю-
чені вказівки щодо процедури підтвердження відповідності (сертифікації) будівельного виробу.

7 ТЕРМІН СЛУЖБИ, ДОВГОВІЧНІСТЬ
7.1 Держава повинна вжити заходів, щоб визначити, який термін служби можна вважати обгрунтованим
для кожного типу будівельних об'єктів з дотриманням основної вимоги.
7.2 У випадках, коли у зв'язку з дотриманням основної вимоги довговічність будівельних об'єктів
пов'язана з характеристиками виробів, доручення щодо підготовки нормативних документів для
підтвердження відповідності таких виробів повинні включати аспекти довговічності.
7.3 У разі передбачуваного використання нормативні документи категорії В повинні містити
вимоги щодо довговічності будівельних виробів і методи її оцінювання.
7.4 Вимоги стосовно довговічності будівельних виробів не можна інтерпретувати як гарантії
виробника. Їх слід розцінювати як допоміжний засіб для вибору будівельного виробу відповідно до
економічно обгрунтованого терміну служби будівельних об'єктів.
7.5 Методами оцінки терміну служби будівельних виробів є:
– випробування, які враховують способи миття і чищення;
– довгострокові і короткострокові випробування на атмосферостійкість;
– механічні випробування статичними, динамічними та ударними навантаженнями;
– випробування на корозійну стійкість.