ДБН А.1.1-1:2009 Система нормування у будівництві

Рейтинг: 0 / 5 (0)

СИСТЕМА НОРМУВАННЯ
У БУДІВНИЦТВІ
Основні положення
ДБН А.1.1-1:2009

Чинний від 2011-01-01


1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1 Ці Норми встановлюють основні положення системи нормування у
будівництві (далі – система), суб’єкти та об’єкти нормування, класифікацію
документів системи та основні вимоги до їх змісту.
1.2 Вимоги цих Норм обов’язкові для всіх суб’єктів нормування у будівництві,
організацій-розробників будівельних норм і користувачів документів системи.
1.3 Положення цих Норм застосовують при виконанні робіт із нормування у
будівництві.


2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цих Нормах є посилання на такі нормативно-правові та нормативні документи:
Закон України "Про будівельні норми" від 5 листопада 2009 р. № 1704-VI
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764 "Про затвердження Техніч-
ного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд"
ДСТУ Б А. 1.1-91:2008 Вимоги до побудови, викладання, оформлення та видання будівельних
норм
ДСТУ Б А. 1.1-92:2008 Вимоги до оформлення документів при розробленні будівельних норм

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
Нижче подано терміни, додатково використані у цих Нормах, та визначення позначених ними
понять:
нормування у будівництві – діяльність з розроблення та затвердження будівельних норм
для обов’язкового застосування у сфері будівництва, містобудування та архітектури з метою
формування безпечного середовища для життя і здоров’я людини
будівельні норми – затверджений суб’єктом нормування підзаконний нормативний акт техніч-
ного характеру, що містить обов’язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури
державні будівельні норми – нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури
галузеві будівельні норми – нормативний акт, затверджений міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади в межах своїх повноважень у разі відсутності державних
будівельних норм або необхідності встановлення вимог до будівництва окремих видів споруд, що
конкретизують вимоги державних будівельних норм.

4 МЕТА І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ НОРМУВАННЯ 
4.1 Метою нормування у сфері будівництва, містобудування, архітектури та
промисловості будівельних матеріалів є встановлення положень, що забезпечують:
– реалізацію єдиної політики у сфері нормування і створення єдиної системи
документів;
– безпеку об’єкта нормування щодо життя чи здоров’я людей, а також
збереження майна і охорони довкілля;
– раціональне використання національних ресурсів;
– усунення технічних бар’єрів у торгівлі;
– підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних продукції, процесів та послуг.
Мета нормування та стандартизації досягається через розроблення, впровадження та застосування документів системи.
4.2 Основні завдання нормування у сфері будівництва, містобудування,
архітектури та промисловості будівельних матеріалів полягають у тому, щоб забезпечити:
– надійність та безпеку об’єктів будівництва;
– дотримання вимог, що встановлюють якісні й безпечні умови праці, побуту та відпочинку у
спорудах, які проектуються;
– дотримання вимог щодо якості будівельної продукції, процесів або послуг на основі впровадження досягнень науки, техніки, нових технологій та потреб споживачів;
– впровадження нових технологій у системи проектування, інженерних вишукувань;
– дотримання вимог щодо раціонального використання природних, енергетичних, трудових
ресурсів;
– дотримання вимог щодо охорони довкілля;
– дотримання вимог безпеки, комфорту, охорони здоров’я та праці при експлуатації, ремонті,
реставрації та реконструкції споруд;
– захист прав споживачів;
– розроблення організаційно-методичних, загальнотехнічних правил і норм;
– розроблення кошторисних норм і правил.

5 СУБ’ЄКТИ НОРМУВАННЯ 
5.1 Суб’єктами нормування є: центральний орган виконавчої влади з питань будівництва і
архітектури, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких належать
питання з нормування у будівництві.

6 ОБ’ЄКТИ НОРМУВАННЯ 

6.1 Найважливішими об’єктами нормування у будівництві є продукція,
процеси та послуги, в тому числі:
– об’єкти містобудування,
– матеріали та їх складники,
– правила,
– процедури,
– функції,
– послуги,
– органи та персонал.
6.2 Класифікація об’єктів нормування у будівництві визначається окремо.

7 ВИДИ І ПОЗНАЧЕННЯ ДОКУМЕНТІВ СИСТЕМИ
7.1 Залежно від об’єкта нормування , положень, які містить документ, та
процедур надання йому чинності у сфері будівництва, містобудування, архітектури та промисловості будівельних матеріалів розрізняють такі документи:
будівельні норми:
– державні будівельні норми;
– галузеві будівельні норми;
нормативні документи:
– технічні умови;
– технічні свідоцтва.
7.2 За рівнями суб’єктів нормування у сфері будівництва, містобудування,
архітектури та промисловості будівельних матеріалів розрізняють документи:
– державні;
– підприємств, організацій, товариств, спілок.
7.3 Встановлено такі індекси документів у будівництві:
ДБН – державні будівельні норми;
ГБН – галузеві будівельні норми.
7.4 Будівельні норми повинні містити обов’язкові вимоги технічного характеру, що мають пряме
відношення до об’єкта нормування. Положення будівельних норм повинні спрямовуватися на
створення безпечного і зручного в експлуатації середовища існування людини.
Будівельні норми не містять правових норм.
Будівельні норми можуть містити рекомендовані вимоги.
7.5 ДБН України розробляються на організацію робіт із нормування у сфері
містобудування, будівництва та промисловості будівельних матеріалів (вишукування, проектування, управління, територіальна діяльність, зведення, обстеження, реконструкція та реставрація
об’єктів будівництва, планування, забудова населених пунктів і територій, забезпечення надійності
і безпеки споруд, а також на дотримання вимог технології та технічних норм в установленому
порядку).
ДБН затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва і архiтектури.
7.6 ГБН України розробляються за відсутності ДБН та/або за необхідності встановити норми,
які конкретизують вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності підприємств цієї галузі.
ГБН затверджуються відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої
влади, до повноважень якого належать питання з нормування у будівництві.
ГБН затверджуються після погодження центральним органом виконавчої влади з питань
будівництва і архітектури.
ГБН після затвердження протягом одного місяця подаються до центрального органу виконавчої влади з питань будівництва і архітектури на реєстрацію.
Порядок розроблення, погодження, затвердження будівельних норм та визнання їх такими,
що втратили чинність, визначає Кабінет Міністрів України.
7.7 Стандарти (ДСТУ Б, ДСТУ-Н Б, СОУ) розробляються згідно з ДСТУ 1.2 та ДСТУ 1.5
на об’єкти стандартизації, які визначені ДСТУ 1.0.
7.8 ТУУ розробляються згідно з ДСТУ 1.3 у разі відсутності нормативного документа на
конкретні види будівельної продукції, призначеної для самостійного постачання, на виконання
процесів, послуг для окремих виробників або, якщо показники конкретизують або доповнюють
аналогічні, наведені у відповідних документах.
ТУУ встановлюють технічні вимоги до продукції (процесів, послуг) і регулюють відносини між
виробником (постачальником) і споживачем (користувачем) цієї продукції.
ТУУ встановлюють вимоги до якості, виконання, розмірів, сировини, безпечності, методів
випробувань, пакування, маркування, транспортування, зберігання, охорони довкілля.
7.9 Технічне свідоцтво – документ, що видається центральним органом виконавчої влади з
питань будівництва і архітектури у разі підтвердження придатності виробів для застосування.
Правила підтвердження придатності виробів для застосування визначаються Кабінетом
Міністрів України.
7.10 Позначення документів здійснюється згідно зі "Структурою Системи нормування та
стандартизації у будівництві" (додаток А).

7.11 
Позначення державних будівельних норм складається з індексу, комплексу, реєстраційного
номера, наданого їм при затвердженні, відокремленого знаком "дефіс", і чотирьох цифр року
затвердження, відокремлених знаком "двокрапка":
ДБН Х.Х.Х-YYY:ZZZZ ,
де ДБН – індекс;
Х.Х.Х – комплекс;
YYY – реєстраційний номер;
ZZZZ – рік затвердження.
Приклади:
ДБН В.2.6-33:2008


Позначення галузевих будівельних норм складається з індексу, комплексу (додаток А), коду
суб'єкта нормування згідно з "Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України"
(ЄДРПОУ), реєстраційного номера, наданого їм при затверджені, відокремлених знаком "дефіс",
і чотирьох цифр року затвердження, відокремлених знаком "двокрапка":
ГБН Х.Х.Х-HHHHHHHH-YYY:ZZZZ ,
де ГБН – індекс;
Х.Х.Х – комплекс;
HHHHHHHH – код суб'єкта нормування згідно з "Єдиним державним реєстром підприємств і
організацій України" (ЄДРПОУ);
YYY – реєстраційний номер;
ZZZZ – рік затвердження.
Приклад:
ГБН В.2.2-35079324-1:2016"

ДОДАТОК В
(довідковий)
БІБЛІОГРАФІЯ
1 Закон України "Про будівельні норми" від 5 листопада 2009 p. № 1704-VI.
2 Закон України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 р. № 2408-111
3 Закон України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р. № 2780-ХІІ
4 Закон України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" від
1 грудня 2005 p. № 3164-IV
5 ДСТУ ISO 9001:2001 "Системи управління якістю. Вимоги"
6 ДСТУ ISO 9004:2001 "Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності"
7 Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 р. № 240 "Про затвердження Правил
підтвердження придатності нових будівельних виробів для застосування"
8 Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1764 "Про затвердження Технічного
регламенту будівельних виробів, будівель і споруд"
9 ДБН А.1.1-1-93 "Система стандартизації і нормування в будівництві. Основні положення"
10 Директива Ради щодо зближення чинних у державах-членах законів, регламентів та адмiністративних положень стосовно будівельних виробів від 21 грудня 1988 р. № 89\106\ЕЕС
11 ДК 009-96 "Класифікація видів економічної діяльності"
12 ДК 004-2003 (ICS:2001, IDT) "Український класифікатор нормативних документів"